1. Словник української мови у 20 томах

свавільничати

СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Те саме, що сваво́лити.

– Передай їм [кріпакам], що наказів своїх я не люблю відміняти, а будуть свавільничати, то викличу з повіту команду на постій (П. Кочура);

– Я тобі, Григорію, раджу: не свавільничай. Від беззаконня пора відвикати (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свавільничати — сваві́льничати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. свавільничати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що сваволити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свавільничати — БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи). Словник синонімів української мови
  4. свавільничати — СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що сваво́лити. — Передай їм [кріпакам], що наказів своїх я не люблю відміняти, а будуть свавільничати, то викличу з повіту команду на постій (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах