свавільничати
БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи). Хвилею по цілій країні прокотились погроми.. А по селах.. бешкетує цареве військо, катуючи народ, вбиваючи, ґвалтуючи, в полон забираючи (А. Головко); В приміських селах безчинствує отаман Гаркуша (О. Гончар); Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась.. Парубок чудувався з того дива, садовив на санки інших дівчат і так сваволив біля колеса, що над ставом увесь час стояв дівочий вереск (М. Стельмах); — Я тобі, Григорію, раджу: не свавільничай. Від беззаконня пора відвикати (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- свавільничати — сваві́льничати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- свавільничати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що сваволити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свавільничати — СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що сваво́лити. – Передай їм [кріпакам], що наказів своїх я не люблю відміняти, а будуть свавільничати, то викличу з повіту команду на постій (П. Кочура); – Я тобі, Григорію, раджу: не свавільничай. Від беззаконня пора відвикати (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- свавільничати — СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що сваво́лити. — Передай їм [кріпакам], що наказів своїх я не люблю відміняти, а будуть свавільничати, то викличу з повіту команду на постій (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах