свиріль
СВИРІ́ЛЬ, і, ж.
Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев'яних, очеретяних і т. ін. дудочок.
Спів свирілі стелеться полониною і лине в далекі нетрі і хащі (Леся Українка);
Свиріль складається з кількох наглухо скріплених дудочок – кожна наступна коротша за попередню. Ці дудочки виготовляють з очерету, тростини, бамбука, деревини або навіть з порожнистих кісток (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свиріль — свирі́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- свиріль — -і, ж. Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев'яних, очеретяних і т. ін. дудочок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свиріль — Народний духовий музичний інструмент, схожий на поздовжню флейту. Виготовляється з дерева або тростини (тепер пластмаси чи металу) і комишу. Зустрічається одноствольна, двоствольна і багатоствольна С. Входить до складу оркестру народних інструментів. Словник-довідник музичних термінів
- свиріль — СВИРІ́ЛЬ, і, ж. Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев’яних, очеретяних і т. ін. дудочок. Спів свирілі стелеться полониною і лине в далекі нетрі і хащі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах