1. Словник української мови в 11 томах

свиріль

СВИРІ́ЛЬ, і, ж. Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев’яних, очеретяних і т. ін. дудочок.

Спів свирілі стелеться полониною і лине в далекі нетрі і хащі (Л. Укр., І, 1951, 453);

Свиріль складається з кількох наглухо скріплених дудочок — кожна наступна коротша за попередню. Ці дудочки виготовляють з очерету, тростини, бамбука, деревини або навіть з порожнистих кісток (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свиріль — свирі́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. свиріль — -і, ж. Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев'яних, очеретяних і т. ін. дудочок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свиріль — Народний духовий музичний інструмент, схожий на поздовжню флейту. Виготовляється з дерева або тростини (тепер пластмаси чи металу) і комишу. Зустрічається одноствольна, двоствольна і багатоствольна С. Входить до складу оркестру народних інструментів. Словник-довідник музичних термінів
  4. свиріль — СВИРІ́ЛЬ, і, ж. Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев'яних, очеретяних і т. ін. дудочок. Спів свирілі стелеться полониною і лине в далекі нетрі і хащі (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах