1. Словник української мови у 20 томах

свистіння

СВИСТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. свисті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Їх дикі, страшні голоси зливались в один акорд з гудінням лісу, з свистінням завірюхи (І. Нечуй-Левицький);

Ховрахи .. сповнювали повітря пронизливим свистінням (О. Полторацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свистіння — свисті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. свистіння — -я, с. Дія за знач. свистіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свистіння — Свисті́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. свистіння — СВИСТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. свисті́ти і звуки, утворювані цією дією. Їх дикі, страшні голоси зливались в один акорд з гудінням лісу, з свистінням завірюхи (Н.-Лев., І, 1956, 317); Ховрахи.. сповнювали повітря пронизливим свистінням (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 118). Словник української мови в 11 томах
  5. свистіння — Свисті́ння, -ня с. Свистаніе, свистъ. Крик, свистіння й тупотіння лилося.... з того краю. Левиц. Пов. 139. Словник української мови Грінченка