свистіти

СВИСТІ́ТИ, свищу́, свисти́ш, недок.

1. Видавати, утворювати свист (у 1 знач.).

Івась сам, бувало, піде під тин і давай у дірки виглядати: чи не видно де товариша, ходить, свистить, кличе (Панас Мирний);

Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. – Перестань свистіти, це тобі не в конюшні! (Григорій Тютюнник);

На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі. Свистить у свищик (С. Васильченко);

Нам здалося, що почався землетрус. Люди гукали, свистіли, підскакували, обіймалися (Ю. Яновський);

– Спить Кавуниха? – спитав Микола. – Спить, аж носом свистить, – сказала Нимидора (І. Нечуй-Левицький);

Я приклав ухо до дверей. Свистить [дитина]? Свистить... Як їй трудно дихати, як вона мучиться, бідна пташка... (М. Коцюбинський).

2. Видавати свист (у 2 знач.).

Десь в кущах безупинно свистіла омелга (І. Нечуй-Левицький);

– Ото черепахи свистять, – каже Іван (Панас Мирний);

Дикі бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить (Ю. Яновський).

3. Утворювати свист (у 3 знач.).

Машина свистить, і ми товпимось до вікна. Це наш роз'їзд (М. Коцюбинський);

Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (С. Чорнобривець).

4. Утворювати свист (у 4 знач.).

Деркач [віник] свистів, як шуліка в повітрі, у Мелащиних руках (І. Нечуй-Левицький);

Хлопці рішали задачі.., але рішити ніхто не міг. Лінійка [вчительки] так і свистіла в повітрі (І. Микитенко);

Вперше спокійним було таврійське небо, яке ще кілька днів тому свистіло снарядами, кулями та шрапнеллю (О. Гончар);

Свистіла надворі передріздвяна хуга (Іван Ле);

Осінній вітер свистить у маленьких горішніх віконцях товарного вагона (А. Хижняк);

Вітер свистів парубкові у вухах (М. Томчаній);

Свистів стругом бондар, що тут, у чорній печері, .. робив обручі (М. Коцюбинський);

Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле, тучне жито (Ю. Смолич);

// безос.

Голова [Чіпчина] заходила ходором , .. свистіло та пищало в його ушах... (Панас Мирний);

Біг [Грицько] настрашений, не почуваючи під собою ніг .. У вухах свистіло, а земля під ногами м'яко пружинила (В. Козаченко).

5. що. Відтворювати свистом яку-небудь мелодію; насвистувати.

Що я свищу? Невже марсельєзу? Скоріше – вальс... (М. Коцюбинський);

По мосту йшов хлопчик літ на десять і свистів “Інтернаціонал” (В. Сосюра).

Кричи́, свисти́ див. крича́ти.

◇ (1) [Аж] свисти́ть (гуде́) у кише́ні (у кише́нях) у кого – хто-небудь зовсім не має грошей.

– Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати... – Та невже? – здивувався Матвій .. – А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати... – Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук);

Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ'яненко);

Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).