1. Словник української мови у 20 томах

своєумний

СВОЄУ́МНИЙ, а, е, розм.

Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи;

// Який ґрунтується на таких діях.

Коли цар бере Хмельницького з чернею під високу руку, тим самим стверджує її у своєумних намірах (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. своєумний — своєу́мний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. своєумний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. своєумний — -а, -е, розм. Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи. || Який ґрунтується на таких діях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. своєумний — СВОЄУ́МНИЙ, а, е, розм. Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи; // Який грунтується на таких діях. Словник української мови в 11 томах