святиця
СВЯТИ́ЦЯ, і, ж.
Жін. до святе́ць.
Святая святиця, небесна цариця (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- святиця — Святи́ця, -ці ж. Святая, угодница божія. Свята святиця, небесна цариця. Драг. 38. Словник української мови Грінченка