1. Словник української мови у 20 томах

святковий

СВЯТКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до свя́то¹ 1, 3–5.

[Паріс:] Чого ж такі сумні? [1-й вартовий:] Потіхи мало на-го́лодно й на-су́хо тут стояти в святковий день (Леся Українка);

// Який буває, який влаштовують під час свят.

На мітинг ходили разом, а потім всією родиною за святковий стіл сіли (М. Зарудний);

Мати й сестра терпляче, урочисто ждуть, поки юний господар почне святкову вечерю (О. Гончар);

Святковий вечір;

Святкова ялинка;

// у знач. ім. святко́ве, вого, с. Святковий одяг.

Шинкарка Параска, висока, гарна молодиця, одіта в святкове серед будня, наміряла хлопцеві горілки і почала розпитувати, нащо горілка (С. Васильченко).

2. Ошатний, небуденний.

Цілі юрми молодіжі [молоді], одягненої в святкову одіж, стояли на вулицях (М. Коцюбинський);

Білобороді аксакали робили нові і лагодили старі святкові сідла з полірованого дерева з костяною інкрустацією (З. Тулуб);

* Образно. Старий Дніпро замигтів у його пам'яті своїм вічним святковим простором (О. Довженко).

3. перен. Урочисто-радісний, піднесений.

Незважаючи на невдачу, настрій у всіх був бадьорий і святковий (Л. Дмитерко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святковий — святко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. святковий — (одяг) не буденний, ошатний, з. посвятний; (настрій) урочистий, піднесений; святний, святочний. Словник синонімів Караванського
  3. святковий — [св'атковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. святковий — -а, -е. 1》 Прикм. до свято I 1), 3-5). || Який буває, якого влаштовують під час свят. 2》 Ошатний, не буденний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. святковий — ОША́ТНИЙ (про вбрання, одяг тощо — гарний, оздоблений), НАРЯ́ДНИЙ, СТРІ́ЙНИЙ розм.; ВИХІДНИ́Й, НЕДІ́ЛЬНИЙ, СВЯТКО́ВИЙ, СВЯТО́ЧНИЙ рідше, СВЯТНИ́Й розм., ПРАЗНИКО́ВИЙ розм., СВЯТЕ́ШНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. святковий — Святко́ви́й, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. святковий — СВЯТКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до свя́то¹ 1, 3-5. [Паріс:] Чого ж такі сумні? [1-й вартовий:] Потіхи мало на-го́лодно й на-су́хо тут стояти в святковий день (Л. Укр., II, 1951, 313); Хоч би вже швидше атака на вал! Цей настрій обіймає кожного з бійців. Словник української мови в 11 томах