1. Словник української мови у 20 томах

світельце

СВІТЕ́ЛЬЦЕ, я, с.

Пестл. до сві́тло¹ 1, 3.

Ніде не видно було найменшого світельця, що блимало з вікон (І. Франко);

У вартовій будці почувся шелест, і за хвилину відчинилось віконечко в дверях. В ньому блиснуло світельце, яке зразу затулила собою чиясь голова (В. Гжицький);

Невеличке світельце, завішене на ланцюжку, по старому кидає непевне світло на осяяну легендою віків “Непорушну стіну” (М. Грушевський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світельце — світе́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. світельце — -я, с. Пестл. до світло I 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. світельце — СВІТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Пестл. до сві́тло¹ 1, 3. Ніде не видно було найменшого світельця, що блимало з вікон (Фр., II, 1950, 156); У вартовій будці почувся шелест, і за хвилину відчинилось віконечко в дверях. Словник української мови в 11 томах