світонько
СВІ́ТОНЬКО, а, ч.
Пестл. до світ².
– Ой, горенько мені на світоньку, – мовляє [Пліточка]. – За що мене так доля зневажає? (П. Гулак-Артемовський);
– Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в світоньку з малими діточками прожити? (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світонько — сві́тонько іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- світонько — -а, ч. Пестл. до світ II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світонько — СВІ́ТОНЬКО, а, ч. Пестл. до світ². — Ой, горенько мені на світоньку, — мовляє [Пліточка]. — За що мене так доля зневажає? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80); — Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в світоньку з малими діточками прожити?... Словник української мови в 11 томах
- світонько — Світонько, -ка м. ум. отъ світ. Словник української мови Грінченка