1. Словник української мови у 20 томах

свічадо

СВІЧА́ДО, а, с., заст., поет.

1. Дзеркало.

Донна Анна .. перебирає у скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо (Леся Українка);

* Образно. Ми допливли сюди, де граби Відбились у свічаді вод (Л. Дмитерко);

Нас двоє. І нам і світ не потрібен. Ми його сприймаємо лише як обрамлення, як свічадо нашої радості (Т. Масенко);

* У порівн. Удалині видніється крихітне, мов блакитне свічадо, озерце (з газ.).

2. Підвісний свічник для багатьох свічок.

Все тут було, як і колись: у сінях і переходах стояли важкі світильники, під стелею висіли свічада, камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (С. Скляренко);

При новому господарі в кабінеті нічого, крім портрета над головою, не змінилося – ті ж самі із позолотою м'які меблі, кришталеві богемського виробу свічада під високою стелею (Д. Бедзик);

* Образно. Спочатку затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх [дерев], аж поки вся Синява не запалила свої мерехтливі свічада (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свічадо — Дзеркало [X] Словник з творів Івана Франка
  2. свічадо — свіча́до іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. свічадо — розм. Дзеркало, а також образно. В залі було багато дівчат-робітниць із фабрики, які вибігали в зал, пробігали до вікна, дивились у свічадо (М.Хвильовий); Примерзла земля, взявшись морозцем, тихо відбивала зорі в свічадах примерзлих калюж і калюжок (І. Літературне слововживання
  4. свічадо — див. дзеркало Словник синонімів Вусика
  5. свічадо — -а, с., поет. 1》 Дзеркало. 2》 Підвісний свічник для багатьох свічок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. свічадо — А, с., заст., поет. Дзеркало. У німій, ніби смерть, порожнечі свічад пересохла імла шебершить, мов пісок... (П-1:33); В квадратах жертв — чистописом журби — усепокора, майже невідпорна. Свічадо спить. У ньому спить свіча, розплатана метеликом, акантом. (П-1:59). Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. свічадо — ДЗЕ́РКАЛО (відшліфована поверхня, що відображає предмети), СВІЧА́ДО перев. поет., ВЕРЦА́ДЛО заст., ЛЮ́СТРО діал.; ТРЮМО́ (високе на ніжках). Дівчата кинулися у противну хату; а там на стіні край віконця дзеркало в них було (Г. Словник синонімів української мови
  8. свічадо — Свіча́до, -да, -ду; -ча́да, -ча́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. свічадо — СВІЧА́ДО, а, с., заст., поет. 1. Дзеркало. Донна Анна.. перебирає у скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо (Л. Укр., III, 1952, 377); *Образно. Ми допливли сюди, де граби Відбились у свічаді вод (Дмит., В обіймах.. Словник української мови в 11 томах
  10. свічадо — Свічадо, -да с. Зеркало. ЗОЮР. II. 16. Словник української мови Грінченка