свічадо
СВІЧА́ДО, а, с., заст., поет.
1. Дзеркало.
Донна Анна.. перебирає у скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо (Л. Укр., III, 1952, 377);
*Образно. Ми допливли сюди, де граби Відбились у свічаді вод (Дмит., В обіймах.., 1958, 25);
Нас двоє. І нам і світ не потрібен. Ми його сприймаємо лише як обрамлення, як свічадо нашої радості (Мас., Роман.., 1970, 135);
*У порівн. Удалині видніється крихітне, мов блакитне свічадо, озерце (Літ. Укр., 13.IX 1974, 2).
2. Підвісний свічник для багатьох свічок.
Все тут було, як і колись: у сінях і переходах стояли важкі світильники, під стелею висіли свічада, камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (Скл., Святослав, 1959, 33);
При новому господарі в кабінеті нічого, крім портрета над головою, не змінилося — ті ж самі із позолотою м’які меблі, кришталеві богемського виробу свічада під високою стелею (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 279);
*Образно. Спочатку затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх [дерев], аж поки вся Синява не запалила свої мерехтливі свічада (Стельмах, І, 1962, 34).
Значення в інших словниках
- свічадо — Дзеркало [X] Словник з творів Івана Франка
- свічадо — свіча́до іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- свічадо — розм. Дзеркало, а також образно. В залі було багато дівчат-робітниць із фабрики, які вибігали в зал, пробігали до вікна, дивились у свічадо (М.Хвильовий); Примерзла земля, взявшись морозцем, тихо відбивала зорі в свічадах примерзлих калюж і калюжок (І. Літературне слововживання
- свічадо — див. дзеркало Словник синонімів Вусика
- свічадо — -а, с., поет. 1》 Дзеркало. 2》 Підвісний свічник для багатьох свічок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свічадо — А, с., заст., поет. Дзеркало. У німій, ніби смерть, порожнечі свічад пересохла імла шебершить, мов пісок... (П-1:33); В квадратах жертв — чистописом журби — усепокора, майже невідпорна. Свічадо спить. У ньому спить свіча, розплатана метеликом, акантом. (П-1:59). Словник поетичної мови Василя Стуса
- свічадо — СВІЧА́ДО, а, с., заст., поет. 1. Дзеркало. Донна Анна .. перебирає у скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо (Леся Українка); * Образно. Ми допливли сюди, де граби Відбились у свічаді вод (Л. Дмитерко); Нас двоє. Словник української мови у 20 томах
- свічадо — ДЗЕ́РКАЛО (відшліфована поверхня, що відображає предмети), СВІЧА́ДО перев. поет., ВЕРЦА́ДЛО заст., ЛЮ́СТРО діал.; ТРЮМО́ (високе на ніжках). Дівчата кинулися у противну хату; а там на стіні край віконця дзеркало в них було (Г. Словник синонімів української мови
- свічадо — Свіча́до, -да, -ду; -ча́да, -ча́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свічадо — Свічадо, -да с. Зеркало. ЗОЮР. II. 16. Словник української мови Грінченка