сей

СЕЙ, СЯ, СЕ, займ. вказ., заст.

Цей.

Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля, .. тихий голос поспитав його: “Чи ви знаєте сей будинок?” (Марко Вовчок);

– Ти знаєш сього чоловіка? – Знаю, ваше благородіє... (М. Коцюбинський);

– Птиця води напитися прийшла та й перелетіла на сю сторону (Григорій Тютюнник);

– Здоровесенькі були! – Паніматка йому з двору: Ви б до хати краще йшли, Ніж отута під сю пору (П. Грабовський);

Розлога яблуня коло тину росла, рясно родила, а сю весну і не розвивалася! (К. Гордієнко);

Звістка Іванова про три сотні гвинтівок, добуті сю ніч Артемовим загоном, сповнила серце його гордістю за товаришів (А. Головко);

У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галяву виходить – Хо (М. Коцюбинський);

За сюю капосну дурницю Полаяли [люди] Синицю Та й розійшлись (Л. Глібов);

– Дмитре! – крикнула нелюдським голосом Маруся. – Дмитре!.. – Але вітер підхопив сей безсильний крик, ударив ним о сотні стволів, роздробив, знищив... (Г. Хоткевич);

– Се ж найгірше в світі лихо – непрозора, горда туга... (Леся Українка);

У нашого народу сього рідко буває, щоб хто виявив, як йому добре з любим подружжям (Ганна Барвінок);

– Щоб не прийшлося знову до старих вертатися. – Ні, сього не буде (Панас Мирний);

Стежка була добре втоптана, – се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (І. Франко);

– Коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? (Т. Шевченко).

Пе́ред тим (сим, цим) див. той.○ На днях <�Ци́ми (си́ми) дня́ми> див. день.

◇ З ци́ми (ти́ми) слова́ми; При тім (цім, сім) сло́ві; При цих (тих) слова́х див. сло́во;

Іти́ / піти́ з [цього́ (сього́)] сві́ту див. іти́;

Мир вам! <�Мир сьому́ до́му!> див. мир¹;

На цьо́му (цім, сім, тім, оста́нньому і т. ін.) сло́ві; На сі слова́ див. сло́во;

Не від ми́ру сього́ див. мир²;

(1) Ні в сих ні в тих – зніяковіло, розгублено або відчуваючи незручність.

Мелашка знала, що не догодила свекрусі, і стояла ні в сих ні в тих серед хати (І. Нечуй-Левицький);

Мовчить господар. Іншим разом назвав би Мину “свистуном”: тобі, мовляв, що не дай, усе просвистиш, а зараз мовчить, поринув у задуму. І ми стоїмо знічені, почуваємось ні в сих ні в тих (О. Гончар);

// в нерішучості.

– Тітко!.. не плачте, тітко... ось хліб... Семен стояв ні в сих ні в тих, тримаючи в руках торбинку, не знаючи, чи залишиться тут, чи тікати (М. Коцюбинський);

Нерішуче озвався Андрій, стоячи ні в сих ні в тих, оскільки йому не було наказано йти (Ю. Бедзик);

Ні в тих ні в сих.

Пріська стояла ні в тих ні в сих (Л. Яновська);

Параска стояла ні в тих ні в сих, не могла дібрати, що навколо діється (К. Гордієнко);

Ні з то́го ні з сьо́го <�Ні з сьо́го ні з то́го> див. той;

(2) Ні се ні те:

а) який нічим не виділяється, посередній (про людину).

– Не знаєш Юрка? Він же в нас ні се ні те! .. Не вміє показати себе... (І. Рябокляч);

б) що-небудь непевне, невиразне, непримітне.

– Сину! покинь читати оту книжку, – обізвалася стара, – це не божа книжка. Ет!.. Ні се ні те! (І. Нечуй-Левицький);

в) непевно, невизначено.

Балаш одказував старостам ні се ні те (І. Нечуй-Левицький);

Оста́тися (лиши́тися, опини́тися і т. ін.) ні в сих, ні в тих див. остава́тися;

Сиді́ти ні в сих ні в тих див. сиді́ти;

(3) То се, то те – що-небудь різне; будь-що.

Дикун .. робив то се, то те по господарству (С. Добровольський);

Любив [Пилип] після вечері побалакати з батюшкою та проводив його до самого двору, розмовляючи то про се, то про те (І. Нечуй-Левицький);

То сим, то тим бо́ком див. бік;

У цю (сю) хвили́ну див. хвили́на;

У цю (у сю) хви́лю; У (в) тій хви́лі див. хви́ля²;

Як ся мо́жеш? див. могти́.