1. Словник української мови у 20 томах

сектант

СЕКТА́НТ, а, ч.

1. Послідовник певної релігійної секти.

Серед переселенців значний прошарок також становили сектанти (з публіц. літ.);

Збори були в розпалі, .. Ховрашкевич сидів на них наче сектант-адвентист на лекції войовничого атеїста (О. Чорногуз).

2. перен. Людина, яка обмежує свої інтереси тільки проблемами певної групи, учасник секти (у 2 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сектант — секта́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сектант — -а, ч. 1》 Послідовник певної релігійної секти. 2》 перен. Людина, що керується вузькими груповими інтересами, відзначається догматичними поглядами і переконаннями; учасник секти (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сектант — Секта́нт, секта́нтка = сектя́р, сектя́рка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сектант — СЕКТА́НТ, а, ч. 1. Послідовник певної релігійної секти. Велике враження на сектантів справляють виступи перед ними людей, які порвали з вірою в бога і стали переконаними атеїстами (Ком. Укр., 9, 1963, 54). 2. перен. Словник української мови в 11 томах