1. Словник української мови в 11 томах

сектант

СЕКТА́НТ, а, ч.

1. Послідовник певної релігійної секти.

Велике враження на сектантів справляють виступи перед ними людей, які порвали з вірою в бога і стали переконаними атеїстами (Ком. Укр., 9, 1963, 54).

2. перен. Людина, що керується вузькими груповими інтересами, відзначається догматичними поглядами і переконаннями; учасник секти (у 2 знач.).

Догматики і сектанти.. по-начотницькому підходять до марксистсько-ленінського вчення, розглядають його як застиглі, незмінні догми, відірвані від живої дійсності (Ком. Укр., 10, 1960, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сектант — секта́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сектант — -а, ч. 1》 Послідовник певної релігійної секти. 2》 перен. Людина, що керується вузькими груповими інтересами, відзначається догматичними поглядами і переконаннями; учасник секти (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сектант — СЕКТА́НТ, а, ч. 1. Послідовник певної релігійної секти. Серед переселенців значний прошарок також становили сектанти (з публіц. літ.); Збори були в розпалі, .. Ховрашкевич сидів на них наче сектант-адвентист на лекції войовничого атеїста (О. Чорногуз). Словник української мови у 20 томах
  4. сектант — Секта́нт, секта́нтка = сектя́р, сектя́рка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)