1. Словник української мови у 20 томах

сельджуки

СЕЛЬДЖУ́КИ, ів, мн. (одн. сельджу́к, а, ч.).

Стародавні туркменські племена, які створили в XI ст. велику державу на завойованих землях Малої та Середньої Азії.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сельджуки — -ів, мн. (одн. сельджук, -а, ч.). Стародавні туркменські племена, які створили в 11 ст. велику державу на завойованих землях Малої та Середньої Азії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Сельджуки — Турец. мусульманська династія; заснована Сельджуком (помер 1010), вождем одного з тюркських племен оґузів; правили на Закавказзі, в Середній Азії та на Близькому Сх.; ділилися на кілька гілок: Великі С. 1037-1157, сирійські С. 1078-1117, румійські... Універсальний словник-енциклопедія
  3. сельджуки — СЕЛЬДЖУ́КИ, ів, мн. (одн. сельджу́к, а, ч.). Стародавні туркменські племена, які створили в XI ст. велику державу на завойованих землях Малої та Середньої Азії. Словник української мови в 11 томах