селючка
СЕЛЮ́ЧКА, и, ж., розм.
Жін. до селю́к.
Хазяйка зараз же поставила її за роботу до печі. Кілька разів налаяла, що селючка і нічого не тямить, хоч Левантина робила все, як треба (Б. Грінченко);
Враз відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- селючка — селю́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- селючка — -и, розм. Жін. до селюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- селючка — Селю́чка, -чки, -чці; -лю́чки, -лю́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- селючка — СЕЛЮ́ЧКА, и, ж., розм. Жін. до селю́к. Хазяйка зараз же поставила її за роботу до печі. Кілька разів налаяла, що селючка і нічого не тямить, хоч Левантина робила все, як треба (Гр. Словник української мови в 11 томах
- селючка — Селючка, -ки ж. Жительница села, деревенщина. МВ. І. 25. Словник української мови Грінченка