1. Словник української мови в 11 томах

селючка

СЕЛЮ́ЧКА, и, ж., розм. Жін. до селю́к.

Хазяйка зараз же поставила її за роботу до печі. Кілька разів налаяла, що селючка і нічого не тямить, хоч Левантина робила все, як треба (Гр., II, 1963, 262);

Враз відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Збан., Сеспель, 1961, 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. селючка — селю́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. селючка — -и, розм. Жін. до селюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. селючка — СЕЛЮ́ЧКА, и, ж., розм. Жін. до селю́к. Хазяйка зараз же поставила її за роботу до печі. Кілька разів налаяла, що селючка і нічого не тямить, хоч Левантина робила все, як треба (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. селючка — Селю́чка, -чки, -чці; -лю́чки, -лю́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. селючка — Селючка, -ки ж. Жительница села, деревенщина. МВ. І. 25. Словник української мови Грінченка