селянин

СЕЛЯНИ́Н, а, ч. (мн. селя́ни, ля́н).

Житель села, основним заняттям якого є обробіток землі.

Він любив землю, як пташка повітря, риба – воду. Та й що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, риба без води (М. Коцюбинський);

Перед вершниками, з в'язкою хмизу за плечима, горбиться суха, мов скіпка, постать старого селянина (М. Стельмах).

(1) Казе́нні селя́ни – селяни-кріпаки, що належали державі (а не поміщикам).

Казна наділила казенним селянам по п'ять десятин на ревізьку душу, а пан віддав тільки три з половиною (М. Стельмах);

Коміте́ти незамо́жних селя́н див. коміте́т;

(2) Панща́нний селяни́н – те саме, що панща́нин.

Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (І. Нечуй-Левицький);

(3) Посполи́ті селя́ни – загальна назва селян Лівобережної і Слобідської України в другій половині XVII–XVIII ст;

(4) Приписні́ селя́ни, іст. – у Російській імперії у XVIII–XIX ст. – державні селяни, що користувалися державними землями й були приписані цілими селищами до державних та приватних промислових підприємств для виконання допоміжних робіт.

Приписні селяни в Україні працювали на Межигірській фаянсовій фабриці, Луганському ливарному, Шостинському пороховому заводах та інших промислових закладах (з наук. літ.);

В особливо тяжкому становищі перебували посесійні і приписні селяни на гірничих заводах, їм доводилось працювати на заводах за десятки і навіть сотні верст від їх сіл (з навч. літ.);

(5) Ра́нгові селя́ни, іст. – залежні селяни на Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVII–XVIII ст., які жили в рангових маєтностях.

Рангові селяни відбували феодальні повинності на користь козацької старшини (з навч. літ.);

(6) Скарбо́ві́ селя́ни – селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі;

(7) Церко́вні селя́ни – категорія феодально залежних селян, які належали церковним установам і церковним осередкам;

(8) Чорносо́шні селя́ни, іст. – у Росії 14–17 ст. селяни, які жили на чорних (тобто тих, що належали державі) землях.

У 17 ст. чорносошні селяни збереглися на Пн. Росії і в Сибіру. На початку 18 ст. чорносошні селяни ввійшли до складу державних селян (з наук.-попул. літ.);

Старости і судді судили городян і чорносошних (державних) селян, а також збирали з них податки (з навч. літ.).

△ (9) Зобов'я́зані селя́ни, іст. – кріпаки, які вступали в договірні відносини з поміщиками.

В 1842 р. був виданий указ про зобов'язаних селян, який давав поміщикам право надавати селянам особисту волю, але зобов'язував селян відбувати поміщикові панщину або сплачувати оброк (з навч. літ.);

(10) Посесі́йні селя́ни, іст.:

а) у Росії та на Україні в XVIII першій половині XIX ст. – селяни-кріпаки, відкуплені підприємцями (перев. недворянського походження) для роботи на мануфактурних промислових підприємствах.

Поряд з працею приписних селян (державних селян, зобов'язаних спеціальними указами відбувати панщину, працюючи на підприємстві) і працею посесійних селян-кріпаків, які були власністю підприємства, на цих підприємствах зростало застосування і найманої робочої сили (з наук. літ.);

б) державні селяни, що працювали в орендарів (посесорів) державних маєтків;

(11) Чиншові́ селя́ни, іст. – категорія особисто вільних, позбавлених земельної власності селян, які за безстрокове спадкове користування державними або поміщицькими землями платили чинш.

Крім устійної оплати грішми (або й замість неї), часто чиншові селяни віддавали частину врожаю власникові чи виконували на його користь інші повинності (з наук.-попул. літ.).