серби

СЕ́РБИ, ів, мн. (одн. серб, рідше се́рбин, заст. сербія́нин, а, ч.; се́рбка, рідше се́рбинка, заст. сербія́нка, и, ж.).

Південнослов'янська народність, що живе в Югославії.

Бачу я, що погано дивляться на мене чиїсь очі. То був приятель мого чоловіка .. Чорний був увесь, родом із сербів, здається (Г. Хоткевич);

Мій дід був серб. Його руки́ я й досі бачу жили сині, обличчя риси, мов орлині... (В. Сосюра);

Хай сербин розкаже, чи ми не братались Оружно у щасті й горі; За віру, за волю чи ми ж не рубались На полі, на горах, на морі? (М. Старицький);

Вхід до нього [мавзолею] з двох боків стереже вісім каріатид, одягнених у національне вбрання, що уособлюють собою матерів – сербку, .. македонку, хорватку, словенку .. й чорногорку (з газ.);

[Сербин:] А Мар'яна чортівськи таки гарна! І між нашими сербинкама не приходилось бачить таких (С. Васильченко);

Тамара познайомилася з сусідкою-полькою і з смаглявою сербіянкою Парою (А. Хижняк).