серби
СЕ́РБИ, ів, мн. (одн. серб, рідше се́рбин, заст. сербія́нин, а, ч.; се́рбка, рідше се́рбинка, заст. сербія́нка, и, ж.).
Південнослов'янська народність, що живе в Югославії.
Бачу я, що погано дивляться на мене чиїсь очі. То був приятель мого чоловіка .. Чорний був увесь, родом із сербів, здається (Г. Хоткевич);
Мій дід був серб. Його руки́ я й досі бачу жили сині, обличчя риси, мов орлині... (В. Сосюра);
Хай сербин розкаже, чи ми не братались Оружно у щасті й горі; За віру, за волю чи ми ж не рубались На полі, на горах, на морі? (М. Старицький);
Вхід до нього [мавзолею] з двох боків стереже вісім каріатид, одягнених у національне вбрання, що уособлюють собою матерів – сербку, .. македонку, хорватку, словенку .. й чорногорку (з газ.);
[Сербин:] А Мар'яна чортівськи таки гарна! І між нашими сербинкама не приходилось бачить таких (С. Васильченко);
Тамара познайомилася з сусідкою-полькою і з смаглявою сербіянкою Парою (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- Серби — Серби́ множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- серби — -ів, мн. (одн. серб, рідше сербин, заст. сербіянин, -а, ч.; сербка, рідше сербинка, заст. сербіянка, -и, ж.). Південнослов'янська народність, що живе в Югославії, Боснії та Герцеговині та в інших балканських країнах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- серби — СЕ́РБИ, ів, мн. (одн. серб, рідше се́рбин, заст. сербія́нин, а, ч.; се́рбка, рідше се́рбинка, заст. сербія́нка, и, ж.). Південнослов’янська народність, що живе в Югославії. Бачу я, що погано дивляться на мене чиїсь очі. То був приятель мого чоловіка.. Словник української мови в 11 томах