серденько

СЕРДЕ́НЬКО див. се́рденько.

СЕ́РДЕНЬКО, рідше СЕРДЕ́НЬКО, а, с.

Зменш.-пестл. до се́рце 1–3.

Без милого сонце світить – Як ворог сміється; Без милого скрізь могила... А серденько б'ється! (Т. Шевченко);

Її чогось не милий світ: Головоньку сумну схилила І праву руку притулила До свого серденька (С. Руданський);

Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди, .. Коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили, Як тато та ненька (П. Гулак-Артемовський);

Знаєте, серденько в неї молоденьке, сама себе не розбере (Г. Квітка-Основ'яненко);

Фраки, шовкові панчішки, Рукавці блищать гарненько, Гречні речі, залицяння, – Ох, коли б їм ще серденько! (Леся Українка);

Я мати. Ти був колись під серденьком моїм. Тебе я в ліс ходила виглядати, Раділа кожним подихом твоїм (П. Воронько);

– Карпе! Йди, серденько, полуднувать! кидай роботу (І. Нечуй-Левицький);

[Варвара:] Параско, іди, серденько, подивися, чи діти встигли поприходити до школи! (Я. Галан);

// Коханий або кохана.

– Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько – Де милий витає (Л. Боровиковський).

Завдава́ти / завда́ти жа́лю́ [се́рцю (се́рде́ньку)] див. завдава́ти;

Збагну́ти се́рцем (се́рде́ньком, чуття́м) див. збагну́ти;

Пригорта́ти / пригорну́ти до се́рця (до се́рде́нька, рідко к се́рцю) див. пригорта́ти;

Пригорта́тися / пригорну́тися до се́рця (до се́рде́нька, рідко к се́рцю) див. пригорта́тися.

◇ Вража́ти / вра́зити [в са́ме] се́рце (се́рде́нько) див. вража́ти¹;

В се́рде́ньку глу́хо див. глу́хо;

Гаря́че се́рце (се́рденько) див. се́рце;

Гніти́ти се́рце (ду́шу, се́рде́нько) див. гніти́ти;

Дохо́дити / дійти́ до се́рця (до се́рде́нька, до душі́) див. дохо́дити;

Не чу́ти се́рде́нька див. чу́ти;

Не чу́ти се́рденька див. чу́ти;

Палке́ се́рце (се́рденько) див. се́рце;

Печа́лити се́рце (се́рденько) див. печа́лити;

Рва́ти се́рде́нько див. рва́ти;

Розрива́ти / розірва́ти се́рде́нько див. розрива́ти¹;

(1) Се́рде́нько рве́ться у кого – те саме, що Се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] (див. се́рце).

Ставав я край дому твойого, Дививсь у віконце твоє. Так пильно дивився угору, І серденько рвалось моє (Леся Українка);

(2) Се́рде́нько чу́є (чу́ло) – те саме, що Се́рце (се́рденько) чу́є (чу́ло) (див. се́рце).

Непевні очі удовині! Се ж серденько моє чуло!.. (Марко Вовчок);

Се́рцем (се́рде́ньком) прийня́ти див. прийма́ти;

Се́рце (се́рденько) боли́ть / заболі́ло (зболі́ло, наболі́ло) див. се́рце;

Се́рце (се́рде́нько) розі́б'є́ться / розби́лося див. се́рце;

Се́рце (се́рде́нько) спочи́не (спочи́ло і т. ін.) див. се́рце;

Се́рце (серде́нько) та́не (та́нуло) див. се́рце;

Се́рце (се́рденько) чу́є (чу́ло) див. се́рце;

Се́рце (се́рденько) як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] див. се́рце;

Суши́ти / ви́сушити се́рце (се́рденько) див. суши́ти.