серденько
СЕ́РДЕНЬКО, рідше СЕРДЕ́НЬКО, а, с. Зменш.-пестл. до се́рце 1 — 3.
Без милого сонце світить — Як ворог сміється; Без милого скрізь могила… А серденько б’ється! (Шевч., І, 1963, 57);
Її чогось не милий світ: Головоньку сумну схилила І праву руку притулила До свого серденька (Рудан., Тв., 1956, 77);
Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди,.. Коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили, Як тато та ненька (Г.-Арт., Байки.., 1958, 174);
Знаєте, серденько в неї молоденьке, сама себе не розбере (Кв.-Осн., II, 1956, 433);
Фраки, шовкові панчішки, Рукавці блищать гарненько, Гречні речі, залицяння, — Ох, коли б їм ще серденько! (Л. Укр., IV, 1954, 119);
Я мати. Ти був колись під серденьком моїм. Тебе я в ліс ходила виглядати, Раділа кожним подихом твоїм (Воронько, Драгі.., 1959, 129);
— Карпе! Йди, серденько, полуднувать! кидай роботу (Н.-Лев., II, 1956, 267);
[Варвара:] Параско, іди, серденько, подивися, чи діти встигли поприходити до школи! (Галан, І, 1960, 472);
// Коханий або кохана.
— Повій, вітре, повій, буйний, Повій а того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Бор., Тв., 1957, 55).
◊ Веселе́нько [ста́ло] на се́рде́ньку кому, у кого — те саме, що Ве́село на се́рці ( див. се́рце).
Тут Галочці щось веселенько стало на серденьку… (Кв.-Осн., II, 1956, 319);
Весели́ти (розвесели́ти) се́рде́нько чиє, кому — те саме, що Весели́ти (розвесели́ти) се́рце ( див. се́рце).
— Коли б же я хоч його побачила, своє серденько хоч трохи розвеселила! (Вовчок, І, 1955, 203);
Вийма́ти (ви́йняти) се́рде́нько — те саме, що Вийма́ти (ви́йняти) се́рце ( див. вийма́ти).
[Мавка:] Як солодко грає, Як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає! (Л. Укр., III, 1952, 201);
Віддава́ти (відда́ти) се́рде́нько кому — те саме, що Віддава́ти (відда́ти) се́рце ( див. віддава́ти).
— Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77);
Віщу́є (віщува́ло) се́рде́нько чиє — те саме, що Віщу́є (віщува́ло) се́рце ( див. се́рце).
Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він — а сумує! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76);
Вража́ти (вра́зи́ти) [в са́ме] се́рде́нько — те саме, що Вража́ти (вра́зи́ти) [в са́ме] се́рце ( див. вража́ти¹); В се́рде́ньку глу́хо у кого — хтось байдужий, не відповідає на почуття іншого.
Ті хороші білі руки Знов кохано обіймають, Та в моїм серденьку глухо, Поцілунки не діймають! (Л. Укр., IV, 1954, 110);
Всім се́рде́ньком — те саме, що Всім се́рцем ( див. се́рце).
Я не забуду вчительки ніколи, Яку любив всім серденьком малим (Сос., Поезії, 1950, 124);
Гаря́че се́рде́нько— те саме, що Гаря́че се́рце ( див. се́рце).
Прийде дівчина-голубка На мою могилу, Тихо сяде під калину, 3дихне через силу. І згада про мене з сумом Серденько гаряче, Наді мною — сиротою Нищечком поплаче (Граб., І, 1959, 629);
Гніти́ти се́рде́нько чиє — те саме, що Гніти́ти се́рце ( див. се́рце).
Забула [дівчина] й кохання моє в одну мить? І тугу, що й досі серденько гнітить? (Л. Укр., IV, 1954, 83);
Дохо́дити (дійти́) до се́рде́нька кому — те саме, що Дохо́дити (дійти́) до се́рця (до душі́, до живо́го і т. ін.) ( див. дохо́дити).
Просиділи вони так укупі аж до зірок.. І не доходило їй аніщо гіркеє до серденька (Вовчок, І, 1955, 353);
Завдава́ти (завда́ти) жа́лю́ се́рде́ньку — те саме, що Завдава́ти (завда́ти) жа́лю́ се́рцю ( див. се́рце).
— Соловейки мої! не щебечіть у лузі, не завдавайте мойому серденьку жалю та туги (Н.-Лев., III, 1956, 337);
Збагну́ти се́рде́ньком— те саме, що Збагну́ти се́рцем (чуття́м) ( див. збагну́ти).
Хто одважиться в північ на море Своє хибке човенце зіпхнути? Хто поважиться людськеє горе Світовеє серденьком збагнути? (Л. Укр., І, 1951, 65);
Кра́яти се́рде́нько — те саме, що Кра́яти се́рце (ду́шу) ( див. кра́яти).
На весіллі музи́ка гучна, То ж то шпарко та весело грає! Ох, я знаю, комусь-то вона Безталаннеє се́рденько крає!.. (Л. Укр., І, 1951, 80);
[На] се́рде́ньку ва́жко [та тя́жко] (тя́жко, тру́дно) кому, у кого — те саме, що На се́рці ва́жко [та тя́жко] (тя́жко) ( див. се́рце).
[Марта:] Упав сніжок на обліжок Та вже й не розтане… Тяжко, важко на серденьку, Як вечір настане (Вас., III, 1960, 105);
— Мені, — каже [Маруся], — не так серденьку тяжко, як я що-небудь роблю (Кв.-Осн., II, 1956, 65);
В любої Мотрі сьогодні головка чогось болить, а завтра їй чогось нудно, а позавтрьому на серденьку трудно (Вовчок, VI, 1956, 276);
Не чу́ти се́рде́нька від кого, рідко — дуже кохати когось.
Я від него [нього], молодого, Серденька не чую, Та зійтися з ним не можу Через неньку злую (Рудан., Тв., 1959, 75);
Носи́ти в (на) се́рде́ньку кого, що — те саме, що Носи́ти в (на) се́рці ( див. се́рце).
Прийде той, чий образ я носила 3 піснями вкупі в серденьку свому (Л. Укр., І, 1951, 137);
Ну́ди́ти се́рде́ньком — нудьгувати.
— Чого вночі блудиш і серденьком нудиш..? (П. Куліш, Вибр., 1969, 328);
Палке́ се́рде́нько див. палки́й;
Печа́лити се́рде́нько див. печа́лити;
Пригорта́ти (пригорну́ти) до се́рде́нька див. пригорта́ти;
Пригорта́тися (пригорну́тися) до се́рде́нька див. пригорта́тися;
Припада́ти (припа́сти) до се́рде́нька кому — те саме, що Припада́ти (припа́сти) до се́рця ( див. се́рце).
— Чим я маю привернути Серце милої, — не знаю! Може б, краще їй припали До серденька серенади?.. (Л. Укр., І, 1951, 371);
Пристава́ти (приста́ти) до се́рде́нька див. пристава́ти;
Приста́ло се́рде́нько див. пристава́ти;
Ра́нити се́рде́нько чиє — те саме, що Ра́нити се́рце ( див. се́рце).
Маленьке серденько дитини вперше ранив страшний біль (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 26);
Рва́ти се́рде́нько — те саме, що Рва́ти се́рце ( див. рва́ти).
Уночі під дощем, Загорнувшись плащем, Я ловлю, я хапаю ті звуки, А вони все ростуть, Моє серденько рвуть І клубочаться в нім, як гадюки!.. (Вороний, Вибр., 1959, 134);
Розрива́ти (розірва́ти) се́рде́нько — те саме, що Розрива́ти (розірва́ти) се́рце ( див. розрива́ти¹).
— Не плач, не журися, не вбивайся так! Коли справді, що так його кріпко любиш, то що ж, іди вже за нього… Я хоч і проти ночі, сам піду і приведу його. Не розривайте своїх серденьок! Може, знайдете своє щастя! (Кв.-Осн., II, 1956, 346);
Се́рде́нько боли́ть — те саме, що Се́рце боли́ть ( див. болі́ти¹); Се́рде́нько ма́ло (тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (ви́скочило) [з груде́й] — те саме, що Се́рце ма́ло (тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (ви́скочило) [з груде́й] ( див. се́рце).
Яким лопаточку в руки — і давай рити.. А Ольга ніби непритомна,.. а серденько трохи з грудей не вискочить (Тют., Вир, 1964, 373);
Се́рде́нько млі́є (млі́ло) у кого, чиє — те саме, що Се́рце млі́є (млі́ло, обімліва́в, обімлі́ло, омліває́, омлі́ло і т. ін.) ( див. се́рце).
Як хороше, як весело На білім світі жить!.. Чого ж у мене серденько І мліє, і болить! (Гл., Вибр., 1951, 175);
Сама собі знає. Любилася, кохалася, А серденько мліло: Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло (Шевч., І, 1963, 56);
Се́рде́ньком прийня́ти — те саме, що Се́рцем прийня́ти ( див. прийма́ти).
Я.. віру Щирим серденьком прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 125);
Се́рде́нько окипа́є (окипі́ло) кро́в’ю (смоло́ю і т. ін.) ( див. окипа́ти); Се́рде́нько пла́че (запла́че) у кого, чиє — те саме, що Се́рце пла́че (запла́че) ( див. се́рце).
Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче (Шевч., І, 1951, 23);
Се́рде́нько раді́є — те саме, що Се́рце раді́є ( див. се́рце).
Барвінок стелеться і рута зеленіє; Подивиться Хом’як — аж серденько радіє (Гл., Вибр., 1951, 129);
Се́рде́нько рве́ться у кого — те саме, що Душа́ (се́рце) рве́ться [на шматки́] ( див. рва́тися).
Ставав я край дому твойого, Дививсь у віконце твоє. Так пильно дивився угору, І серденько рвалось моє (Л. Укр., IV, 1954, 86);
Се́рде́нько розіб’є́ться (розби́лося) див. розбива́тися;
Суши́ти (ви́сушити) се́рде́нько чиє — те саме, що Суши́ти (ви́сушити) се́рце ( див. се́рце).
Тихо, любо жилося дитині, І ніщо не сушило серденька (Л. Укр., І, 1951, 343);
Се́рде́нько чу́є (чу́ло) — те саме, що Се́рце чу́є (чу́ло) ( див. чу́ти).
Непевні очі удовині! Се ж серденько моє чуло!.. (Вовчок, І, 1955, 219).
Значення в інших словниках
- серденько — се́рде́нько 1 іменник середнього роду серце се́рде́нько 2 іменник середнього роду, істота кохана, коханий Орфографічний словник української мови
- серденько — див. дівчина; кохана; коханий Словник синонімів Вусика
- серденько — рідше серденько, -а, с. Зменш.-пестл. до серце 1-3). || Коханий або кохана. Великий тлумачний словник сучасної мови
- серденько — СЕРДЕ́НЬКО див. се́рденько. СЕ́РДЕНЬКО, рідше СЕРДЕ́НЬКО, а, с. Зменш.-пестл. до се́рце 1–3. Без милого сонце світить – Як ворог сміється; Без милого скрізь могила... А серденько б'ється! (Т. Словник української мови у 20 томах
- серденько — вийма́ти / ви́йняти ду́шу (се́рце). 1. з кого, у кого і без додатка. Зворушувати, розчулювати кого-небудь. Вирізав фото, повісив над ліжком і щовечора, лягаючи спати, замалим не молився на нього. Красуня усміхалася — серце виймала! (А. Фразеологічний словник української мови
- серденько — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
- серденько — Се́рде́нько, -ка, -ку, на -де́ньку; се́рде́нька, -де́ньок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- серденько — Серденько, -ка с. 1) ум. отъ серце. 2) насѣк. То-же, что и сонечко, Coccinella. Вх. Пч. II. 26. Словник української мови Грінченка