сердюк
СЕРДЮ́К¹, а́, ч., іст.
На Лівобережній Україні кінця XVII – початку XVIII ст. – козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана.
Два сердюки при порозі до гетьманських покоїв одкинули списи. Високі різьблені двері одчинилися (Н. Рибак);
В кілька скоків він [кінь] перемахнув двір і збивши двох сердюків, що саме відчиняли ворота, вискочив на дорогу (Ю. Мушкетик).
СЕРДЮ́К², а, ч., розм.
Сердита людина.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Сердюк — Сердю́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- сердюк — див. ОХОРОНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- сердюк — -а, ч., іст. На Лівобережній Україні кінця 17 – початку 18 ст.: козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сердюк — Сердю́к, -ка́; -дюки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сердюк — СЕРДЮ́К, а́, ч., іст. На Лівобережній Україні кінця XVII — початку XVIII ст. — козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана. Два сердюки при порозі до гетьманських покоїв одкинули списи. Словник української мови в 11 томах
- сердюк — Сердюк, -ка м. Тѣлохранитель при гетманѣ. К. ЧР. 426. Списи блищать, шапки рябіють; бють тулумбаси; сердюки по полю скачуть. Греб. 343. 2) Сердитый, раздражительный. Лубен. у. Словник української мови Грінченка