1. Словник української мови в 11 томах

сердюк

СЕРДЮ́К, а́, ч., іст. На Лівобережній Україні кінця XVII — початку XVIII ст. — козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана.

Два сердюки при порозі до гетьманських покоїв одкинули списи. Високі різьблені двері одчинилися (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 313).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сердюк — Сердю́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. сердюк — див. ОХОРОНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. сердюк — -а, ч., іст. На Лівобережній Україні кінця 17 – початку 18 ст.: козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сердюк — СЕРДЮ́К¹, а́, ч., іст. На Лівобережній Україні кінця XVII – початку XVIII ст. – козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана. Два сердюки при порозі до гетьманських покоїв одкинули списи. Словник української мови у 20 томах
  5. сердюк — Сердю́к, -ка́; -дюки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сердюк — Сердюк, -ка м. Тѣлохранитель при гетманѣ. К. ЧР. 426. Списи блищать, шапки рябіють; бють тулумбаси; сердюки по полю скачуть. Греб. 343. 2) Сердитый, раздражительный. Лубен. у. Словник української мови Грінченка