сестриця

СЕСТРИ́ЦЯ, і, ж.

Пестл. до сестра́.

Поклонивсь [Уласович] хорунженку низесенько та й каже: – Віддайте за мене Олену, сестрицю вашу! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Брат ходить, полює, Сестрицю годує (С. Руданський);

Дивлюсь – се наша сусіда. Перехилилась через тин та й кланяється. Я хутенько втерла сльози. – Добридень, – кажу, – сестрице! (Марко Вовчок);

* Образно. Тополі – три сестриці – простягали вітру віти, свому [своєму] брату степовому (О. Гуреїв);

* У порівн. Ой дай мене, моя мати, до нової хати, Там зовиця, як сестриця, свекруха, як мати (з народної пісні);

* Образно. * У порівн. Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три скирти сіна ось близько (І. Франко).