сетер
СЕ́ТЕР, а, ч.
Порода мисливських лягавих собак з довгою шерстю.
Це був кудлатий пес, сетер, брудно-червоної краски (Л. Мартович);
Колись нам доводилось бачити, як єгер навчав сетера науки полювання (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сетер — се́тер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сетер — Се́тер, -тера; се́тери, -рів (пес) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сетер — СЕ́ТЕР, а, ч. Порода мисливських лягавих собак з довгою шерстю. Це був кудлатий пес, сетер, брудно-червоної краски (Март., Тв., 1954, 245); Колись нам доводилось бачити, як єгер навчав сетера науки полювання (Вишня, І, 1956, 275). Словник української мови в 11 томах