сетер

СЕ́ТЕР, а, ч. Порода мисливських лягавих собак з довгою шерстю.

Це був кудлатий пес, сетер, брудно-червоної краски (Март., Тв., 1954, 245);

Колись нам доводилось бачити, як єгер навчав сетера науки полювання (Вишня, І, 1956, 275).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сетер — Се́тер, -тера; се́тери, -рів (пес) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. сетер — се́тер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. сетер — СЕ́ТЕР, а, ч. Порода мисливських лягавих собак з довгою шерстю. Це був кудлатий пес, сетер, брудно-червоної краски (Л. Мартович); Колись нам доводилось бачити, як єгер навчав сетера науки полювання (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах