1. Словник української мови у 20 томах

сеча

СЕ́ЧА, і, ж.

Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи.

Кров і сеча тварин з видаленими наднирковими залозами набуває токсичних властивостей (з наук. літ.);

Запах кізяків і сечі не міг розвіяти навіть вітер (Григорій Тютюнник);

З органічних добрив при підживленні найкраще використовувати сечу сільськогосподарських тварин, гноївку, пташиний послід (з наук. літ.).

△ (1) Недержа́ння се́чі, мед. – мимовільне виділення сечі при відсутності позиву до сечовипускання.

У дітей .. старшого віку іноді спостерігають так зване нічне недержання сечі – енурез (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сеча — се́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сеча — -і, ж. Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сеча — Рідина, яка утворюється в нирках і видаляється з організму; містить непотрібні або шкідливі для організму продукти обміну речовин. Універсальний словник-енциклопедія
  4. сеча — Се́ча, -чі, -чі, -чею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сеча — СЕ́ЧА, і, ж. Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи. Кров і сеча тварин з видаленими наднирковими залозами набуває токсичних властивостей (Вибр. праці О. Словник української мови в 11 томах