1. Словник української мови в 11 томах

сеча

СЕ́ЧА, і, ж. Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи.

Кров і сеча тварин з видаленими наднирковими залозами набуває токсичних властивостей (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 93);

Запах кізяків і сечі не міг розвіяти навіть вітер (Тют., Вир, 1964, 358);

З органічних добрив при підживленні найкраще використовувати сечу сільськогосподарських тварин, гноївку, пташиний послід (Овоч., 1956, 57).

∆ Крива́ва се́ча — те саме, що гематурі́я.

З важливих теоретичних робіт слід відзначити опрацювання.. гіпотези про збудника хронічної гематурії корів (кривава сеча) (Наука.., 10, 1956, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сеча — се́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сеча — -і, ж. Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сеча — СЕ́ЧА, і, ж. Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи. Кров і сеча тварин з видаленими наднирковими залозами набуває токсичних властивостей (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. сеча — Рідина, яка утворюється в нирках і видаляється з організму; містить непотрібні або шкідливі для організму продукти обміну речовин. Універсальний словник-енциклопедія
  5. сеча — Се́ча, -чі, -чі, -чею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)