сивець

СИВЕ́ЦЬ, вця́, ч., розм.

Те саме, що сива́ш.

– Да як жаль же мені сивця-воронця, Сивця-воронця, білого копитця (П. Чубинський);

Не першина сивцю́ війна (Номис);

Після повернення з фронту жив і живе єдиним предчуттям: ось-ось і в його дворі заірже, потопчеття сивець чи воронець, м'язами граючи, води й вівса просячи (М. Рудь).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сивець — див. кінь; сивий Словник синонімів Вусика
  2. сивець — СИВЕ́ЦЬ, вця́, ч., розм. Те саме, що сива́ш. — Да як жаль же мені сивця-воронця, Сивця-воронця, білого копитця (Чуб., III, 1872, 295); Не першина сивцю́ війна (Номис, 1864, № 5782). Словник української мови в 11 томах
  3. сивець — сиве́ць іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  4. сивець — -вця, ч., розм. Те саме, що сиваш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сивець — Сивець, -вця м. = сиваш. Не першина сивцю війна. Ном. № 5782. Да як жаль же мені сивця-воронця, сивця-воронця, білого копитця. Чуб. III. 295. Словник української мови Грінченка