сизуватий

СИЗУВА́ТИЙ, а, е.

З сизим відтінком, трохи сизий (у 1 знач.).

Крізь дерева, недалечко, видно було: сизуватий димок переплітався між стволами – хтось ранню ватру розіклав (Г. Хоткевич);

Полковник гукнув, щоб принесли люльку, і за хвилину в кімнаті повисла хмарка сизуватого диму (П. Кочура);

Ранковий ліс у сизуватій млі Стрічає їх привітно і гостинно (В. Бичко);

Дрібні сливи, вкриті сизуватим пушком, лежали, зсипані просто на широкі темно-сірі брезенти (В. Собко);

Ягоди [чорниці] чорні з сизуватим нальотом, всередині звичайно пурпурові (з наук.-попул. літ.);

// Який має синюватий відтінок (про шкіру обличчя).

На верхній губі [Іванохрестительського] й на підборідді – рудувата поросль, обличчя землисте, сизувате (Ю. Збанацький).