сизуватий
СИЗУВА́ТИЙ, а, е. З сизим відтінком, трохи сизий (у 1 знач.).
Крізь дерева, недалечко, видно було: сизуватий димок переплітався між стволами — хтось ранню ватру розіклав (Хотк., II, 1966, 140);
Полковник гукнув, щоб принесли люльку, і за хвилину в кімнаті повисла хмарка сизуватого диму (Кочура, Зол. грамота, 1960, 382);
Ранковий ліс у сизуватій млі Стрічає їх привітно і гостинно (Бичко, Простота, 1963, 116);
Дрібні сливи, вкриті сизуватим пушком, лежали, зсипані просто на широкі темно-сірі брезенти (Собко, Скеля.., 1961, 5);
Ягоди [чорниці] чорні з сизуватим нальотом, всередині звичайно пурпурові (Лікар. рослини.., 1958, 124);
// Який має синюватий відтінок (про шкіру обличчя).
На верхній губі [Іванохрестительського] й на підборідді — рудувата поросль, обличчя землисте, сизувате (Збан., Сеспель, 1961, 162).
Значення в інших словниках
- сизуватий — сизува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- сизуватий — див. сивий Словник синонімів Вусика
- сизуватий — -а, -е. Із сизим відтінком, трохи сизий (у 1 знач.). || Який має синюватий відтінок (про шкіру обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сизуватий — СИЗУВА́ТИЙ, а, е. З сизим відтінком, трохи сизий (у 1 знач.). Крізь дерева, недалечко, видно було: сизуватий димок переплітався між стволами – хтось ранню ватру розіклав (Г. Словник української мови у 20 томах