сизіти

СИЗІ́ТИ, і́є, недок.

1. Ставати, робитися сизим (у 1 знач.).

Почало повівати прохолодою, а хмари сизіли (Марко Вовчок);

Степ сизіє, .. гасне (О. Гончар);

Одного разу він повертався додому рано. Сизів вечір, осінній, тихий (Є. Гуцало).

2. Те саме, що си́зитися.

Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю й не досягає до краю (І. Нечуй-Левицький);

Серед золотавого їхнього [типчаків] розливу рясніють у ложбинках [улоговинках] озеречка квітів, сизіють де-не-де, ніби покриті інеєм, острівки степового чаю (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сизіти — Сизіти, -зію, -єш гл. Быть сизаго цвѣта. Оксамити сизіли. Мир. ХРВ. 68. Словник української мови Грінченка
  2. сизіти — сизі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. сизіти — -іє, недок. 1》 Ставати, робитися сизим (у 1 знач.). 2》 Те саме, що сизитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сизіти — СИЗІ́ТИ, і́є, недок. 1. Ставати, робитися сизим (у 1 знач.). Почало повівати прохолодою, а хмари сизіли (Вовчок, Вибр., 1946, 162); Степ сизіє, .. гасне (Гончар, Тронка, 1963, 19); Одного разу він повертався додому рано. Сизів вечір, осінній, тихий (Гуц. Словник української мови в 11 томах