сик

СИК, у, ч., діал.

Сичання.

Коли Гриць появився між ними [гусьми] з прутом, .. зразу всі очі звернулися на нього і тілько один німіючий сик здивування дався чути (І. Франко);

Ворожий сик, прошибаючий, пронизливий свист оповістив його [поїзда] приїзд (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сик — сик іменник чоловічого роду сичання діал. Орфографічний словник української мови
  2. сик — -у, ч., діал. Сичання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сик — СИК, у, ч., діал. Сичання. Коли Гриць появився між ними [гусьми] з прутом,.. зразу всі очі звернулися на нього і тілько один німіючий сик здивування дався чути (Фр., II, 1950, 60); Ворожий сик, прошибаючий, пронизливий свист оповістив його [поїзда] приїзд (Коб., І, 1956, 451). Словник української мови в 11 томах