сикавка
СИ́КАВКА, и, ж.
1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем.
Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати, і підкрадеться до кота, щоб його поцілити (Остап Вишня);
Вона, сикавка, хоч і не вогнепальна зброя, вона більше гідропульт, та проте й вона привчала до окоміру (Остап Вишня).
2. діал. Пожежний насос.
– Панове, ратуш [ратуша] горить! До коновок і сикавок! (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сикавка — Си́кавка: — пожежна помпа [22] — пожежна помпа, нагніт [V,VIII] — пожежний насос [21,IV] Словник з творів Івана Франка
- сикавка — си́кавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сикавка — Си́кавка. 1. Помпа. Сикавка громадска згоріла, отже, якби не дідич, котрий сам прибув з сикавкою та своєю радою та енергією змушував людий до ратованя, огневи не можна би було дати ради (Б. Українська літературна мова на Буковині
- сикавка — -и, ж. 1》 розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спершу всмоктують воду, а потім видувають її струменем. 2》 діал. Пожежний насос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сикавка — СИ́КАВКА, и, ж. 1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем. Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати... Словник української мови в 11 томах