сикавка
Си́кавка.
1. Помпа. Сикавка громадска згоріла, отже, якби не дідич, котрий сам прибув з сикавкою та своєю радою та енергією змушував людий до ратованя, огневи не можна би було дати ради (Б., 1895, 26, 3); Також п'ять- до десять процентовий розтвір потасу нищить мохи і порости, але при тім не треба уживати мосяжних або мідяних сикавок, бо потас їх надгризає (Товариш, 1908, 269).
2. Оприскувач, поливальний пристрій. Сіварки рядові першої сорти. Всіляки сикавки огневі і до огороду (Б., 1906, рекл.).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сикавка — Си́кавка: — пожежна помпа [22] — пожежна помпа, нагніт [V,VIII] — пожежний насос [21,IV] Словник з творів Івана Франка
- сикавка — си́кавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сикавка — -и, ж. 1》 розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спершу всмоктують воду, а потім видувають її струменем. 2》 діал. Пожежний насос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сикавка — СИ́КАВКА, и, ж. 1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем. Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати... Словник української мови у 20 томах
- сикавка — СИ́КАВКА, и, ж. 1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем. Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати... Словник української мови в 11 томах