симпатяга
СИМПАТЯ́ГА, и, ч. і ж., фам.
Симпатична, приємна людина.
– А в'язень – милий, симпатяга: втягнеться до нашої роботи... (Я. Качура);
– Невже і їй попадеться такий.., хоч поки не п'є – симпатяга чоловік, душа нарозхрист... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- симпатяга — симпатя́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
- симпатяга — -и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- симпатяга — СИМПАТЯ́ГА, и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина. — А в’язень — милий, симпатяга: втягнеться до нашої роботи… (Кач., II, 1958, 331); — Невже і їй попадеться такий.., хоч поки не п’є — симпатяга чоловік, душа нарозхрист… (Гончар, Тронка, 1963, 49). Словник української мови в 11 томах