симпатяга

СИМПАТЯ́ГА, и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина.

— А в’язень — милий, симпатяга: втягнеться до нашої роботи… (Кач., II, 1958, 331);

— Невже і їй попадеться такий.., хоч поки не п’є — симпатяга чоловік, душа нарозхрист… (Гончар, Тронка, 1963, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. симпатяга — -и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. симпатяга — СИМПАТЯ́ГА, и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина. – А в'язень – милий, симпатяга: втягнеться до нашої роботи... (Я. Качура); – Невже і їй попадеться такий.., хоч поки не п'є – симпатяга чоловік, душа нарозхрист... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. симпатяга — симпатя́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови