симпатяга
СИМПАТЯ́ГА, и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина.
— А в’язень — милий, симпатяга: втягнеться до нашої роботи… (Кач., II, 1958, 331);
— Невже і їй попадеться такий.., хоч поки не п’є — симпатяга чоловік, душа нарозхрист… (Гончар, Тронка, 1963, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- симпатяга — симпатя́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
- симпатяга — -и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- симпатяга — СИМПАТЯ́ГА, и, ч. і ж., фам. Симпатична, приємна людина. – А в'язень – милий, симпатяга: втягнеться до нашої роботи... (Я. Качура); – Невже і їй попадеться такий.., хоч поки не п'є – симпатяга чоловік, душа нарозхрист... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах