1. Словник української мови у 20 томах

синаш

СИНА́Ш, а́, ч.

Зменш.-пестл. до син 1, 3, 6.

Хотіла мати навік розлучити, Дала синашу меду-вина пити (М. Костомаров);

З міста прибігло незвичайно збуджене, аж мокре хлоп'я – синаш Крихточки (Яків Баш);

– Що ж ти, синашу, сирота, чи так безталанний? (А. Свидницький);

Дід якось після сходки на дубках отут за двором при всіх сказав Семенові: – Молодця [молодець], Семен! Бідняк, за бідняків і дбаєш. Молодця, синашу! (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синаш — сина́ш іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. синаш — див. дитина; син Словник синонімів Вусика
  3. синаш — -а, ч. Зменш.-пестл. до син 1), 3), 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синаш — СИНА́Ш, а́, ч. Зменш.-пестл. до син 1, 3, 6. Хотіла мати навік розлучити, Дала синашу меду-вина пити (Кост., І, 1967, 111); З міста прибігло незвичайно збуджене, аж мокре хлоп’я — синаш Крихточки (Ваш, Надія, 1960, 215); — Що ж ти, синашу, сирота... Словник української мови в 11 томах