1. Словник української мови у 20 томах

сингулярний

СИНГУЛЯ́РНИЙ, а, е.

1. Який стосується стану нескінченості деяких фізичних величин.

Наявність кутових точок робить систему інтегральних рівнянь сингулярною (з наук. літ.);

Міріади таких зоряних вихорів різної потужності – сингулярні ядра космічного епітелію, своєрідної шкіри велетенського організму (О. Бердник).

2. Окремий, одиничний, єдиний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сингулярний — сингуля́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сингулярний — -а, -е. 1》 Стос. до стану нескінченності деяких фізичних величин. 2》 Окремий, одиничний, єдиний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сингулярний — див. поодинокий, одиночний, сепаратний, унікальний Словник чужослів Павло Штепа
  4. сингулярний — сингуля́рний (лат. singularis) окремий, одиничний, єдиний; ¤ с-а (або особлива) точка – точка на діаграмі стану речовини і діаграмі склад-властивість, що відповідає хімічній сполуці постійного складу. Словник іншомовних слів Мельничука