синиця

СИНИ́ЦЯ, і, ж.

Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних.

Синиця шкоду робить, а журавель попадається (прислів'я);

– Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (І. Котляревський);

З дерева на дерево перелітали зеленобокі синиці, червоногруді снігурі (Ю. Збанацький);

Тонко дзвонять синиці в дібровах, над озерами спить верболіз (В. Сосюра);

* У порівн. І наснилася знову криниця, Щебет крапель об ранній порі І зоря, наче синя синиця (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Синиця — Сини́ця прізвище Орфографічний словник української мови
синиця — [сиениц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
синиця — -і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
синиця — Краще синиця в жмені, ніж журавель на вербі. Краще мати малу, але певну користь, ніж тішитися великими ілюзіями. Невелика синичка, але птичка. З повагою про малопомітну людину, яка приносить користь. Синиця пищить — зиму віщить. Приповідки або українсько-народня філософія
синиця — ма́ти сини́цю в жме́ні, жарт. Задовольнятися тим, що є; не претендувати на щось більше. За синіми птахами ніхто не гнався — гадаєте, лише я волів синицю в жмені мати? (В. Дрозд). пійма́ти (спійма́ти) сини́цю в ру́ку. Досягти чогось важливого, бажаного. Фразеологічний словник української мови
синиця — Сини́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
синиця — СИНИ́ЦЯ, і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних. Синиця шкоду робить, а журавель попадається (Укр.. присл.., 1963, 144); — Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (Котл. Словник української мови в 11 томах
синиця — Синиця, -ці ж. 1) Синица. В саду щебечуть синиці. Чуб. V. 454. 2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе димана (см. диман). КС. 1898. VII. 43. ум. сини́чка. Словник української мови Грінченка