1. Словник української мови у 20 томах

синкретичний

СИНКРЕТИ́ЧНИЙ, а, е, книжн.

Який характеризується синкретизмом (у 1 знач.); який поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи.

В шуканнях нової форми балетмейстери звертались до традицій національного музично-драматичного театру, синкретичного за своєю природою (із журн.);

Синкретична вистава поєднує в собі окремі елементи театрального мистецтва: спів, танок, драматичне мистецтво (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синкретичний — синкрети́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. синкретичний — -а, -е, книжн. Який характеризується синкретизмом (у 1 знач.); який поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синкретичний — Поєднувальний, сполучливий Словник чужослів Павло Штепа
  4. синкретичний — Синкрети́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. синкретичний — СИНКРЕТИ́ЧНИЙ, а, е, книжн. Який характеризується синкретизмом (у 1 знач.); який поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи. Словник української мови в 11 томах