сиротина
СИРОТИ́НА, и, ч. і ж., нар.-поет.
Те саме, що сирота́ 1.
[Іван:] Гляди ж, Семене, і ти, Одарко, – як побачите коли сиротину, то пошануйте й нагодуйте її, як батько дитину (М. Кропивницький);
Вчителька сказала, що він сиротина. Яке страшне, незрозуміле слово! (М. Чабанівський);
Їде, їде козак та й у чистеє поле, Ой, там сиротина, гей, та й пшеничку поле (з народної пісні);
Може, й мила ту ж хвилину Десь на місяць позирне, Теж згадає сиротину та важенько і зітхне (І. Манжура);
* Образно. Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє. Низько гнеться сиротина, Бо нема підпори (П. Грабовський);
* У порівн. Ти плачеш. Ти, що відіпхнула Любов мою, як сиротину, Тепер надармо просиш, ловиш Любові хоч би крапелину (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сиротина — сироти́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сиротина — див. бідний; нещасливий; одинокий; сирота Словник синонімів Вусика
- сиротина — -и, ч. і ж., нар.-поет. Те саме, що сирота 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сиротина — СИРОТА́ ч. і ж. (дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них); СИРОТИ́НА фольк., СИРОТОВИ́НА діал.; БЕЗБА́ТЧЕНКО, СИРОТЮ́К розм. (про хлопчика); СИРОТЮ́ЧКА розм. (про дівчинку). Словник синонімів української мови
- сиротина — СИРОТИ́НА, и, ч. і ж., нар.-поет. Те саме, що сирота>́ 1. [Іван:] Гляди ж, Семене, і ти, Одарко,— як побачите коли сиротину, то пошануйте й нагодуйте її, як батько дитину (Кроп., І, 1958, 108); Вчителька сказала, що він сиротина. Словник української мови в 11 томах