сиротя

СИРОТЯ́, тя́ти, с.

Зменш.-пестл. до сирота́ 1.

Бідних сиротят без хліба оставляли [вороги] (з думи);

У світі є й діти одні – сиротята, Самі без опіки, без хати вони (Уляна Кравченко);

Дядько мав своїх дітей, до їх його серце і лежало .. До того ще дядина – злюща-презлюща, і чоловіком своїм орудувала, а що вже казати за мале дівча-сиротя! (Панас Мирний);

– Видиш, жінко? Нам було прийняти сиротя Михайлове, як приносила [Анна] та просила прийняти (О. Кобилянська);

– Хіба на них розсердишся? І бабунею взивають, і лащаться... А ще ж – сиротята (А. Головко);

* Образно. Пташенятам-сиротятам ягідки доспіли (Уляна Кравченко).