сирітський

СИРІ́ТСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до сирота́ 1.

На сирітський жаль ніхто не вважав (прислів'я);

Господи, глянь на сирітськії сльози! (Я. Щоголів);

Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий... (Панас Мирний);

Чи не забув її, сирітську дочку? Всміхнулася і рівно круг чола .. коси виклала віночком, У праву руку хусточку взяла (А. Малишко);

// Належний сироті.

[Гаркуша:] Я був тоді по сьомому року, як одного разу приїхав до мого опікуна запорожець; якось й я йому подобався, от він мене і взяв із собою у Січ. Опікун мій згодивсь, – бачиш, легше було загарбать сирітську худобу!.. (О. Стороженко);

Дебелі плачиндівські полукіпки лежали поруч з удовиними і сирітськими (М. Стельмах);

// Власт. сироті.

Зоня на питання Юзині відповідала тільки слізьми, наріканням на свою сирітську долю (Леся Українка);

З сирітським лихом добре я спізнався, Бо рано .. без захисту зостався (В. Мисик);

Хлопці де не ходять, де не бродять – гонять неспокійні думи .. Вже пізно приходять в хату скрасити свої сирітські настрої (К. Гордієнко);

// Який відображає долю сиріт.

Ввечері дружки почали розплітати Нимидорі косу й заспівали сирітських пісень (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Бідний, нужденний, убогий.

– Весілля в нас буде сирітське: без подарків [подарунків] і чарки горілки, а замість короваю хліб святий розділимо (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Погуляй ще. Твоє життя було й так сирітське та некрасне (О. Донченко);

// перен. Одинокий, самітний.

Десь здалека почувся тоненький жалібний сирітський дзвін (О. Довженко).

2. Признач. для утримання сиріт, піклування про них.

Добрі люди помітили, що вона голодує, почали закликати її до себе обідати, а потім якось поклопоталися за бідну сироту, щоб узято її до сирітського дому (Б. Грінченко);

У голові промайнули всі болі дитинства, образа сирітського приюту й штовхани в наймах (Ю. Яновський).