1. Словник української мови у 20 томах

скаженюка

СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм.

Хвора на сказ тварина.

* У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки... (Л. Яновська);

Од мене ближнії мої Тікали, мов од скаженюки (В. Самійленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаженюка — скаженю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота хвора на сказ тварина розм. Орфографічний словник української мови
  2. скаженюка — див. горілка; сердитий Словник синонімів Вусика
  3. скаженюка — -и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скаженюка — СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина. *У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки… (Л. Янов., І, 1959, 87). Словник української мови в 11 томах
  5. скаженюка — Скаженюка, -ки ж. Бѣшеное животное. Мов та скаженюка. Словник української мови Грінченка