1. Орфографічний словник української мови

скаженюка

скаженю́ка

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

хвора на сказ тварина

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаженюка — див. горілка; сердитий Словник синонімів Вусика
  2. скаженюка — -и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скаженюка — СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина. * У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки... (Л. Яновська); Од мене ближнії мої Тікали, мов од скаженюки (В. Самійленко). Словник української мови у 20 томах
  4. скаженюка — СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина. *У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки… (Л. Янов., І, 1959, 87). Словник української мови в 11 томах
  5. скаженюка — Скаженюка, -ки ж. Бѣшеное животное. Мов та скаженюка. Словник української мови Грінченка