скакалка
СКАКА́ЛКА, и, ж.
Мотузок, шнурок з ручками на кіпцях, через який стрибають діти.
Вона краще за всіх бігає, вправніше від усіх стрибає на скакалці і в класи і краще за хлопців лазить по деревах (О. Іваненко);
Стрибали [спортсмени] через дитячу скакалку, то на обох ногах, то на одній, то нога через ногу (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скакалка — скака́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скакалка — -и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кінцях, через якого стрибають діти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скакалка — Стрибка Словник чужослів Павло Штепа
- скакалка — СКАКА́ЛКА, и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кіпцях, через який стрибають діти. Вона краще за всіх бігає, вправніше від усіх стрибає на скакалці і в класи і краще за хлопців лазить по деревах (Ів. Словник української мови в 11 томах