1. Словник української мови в 11 томах

скакалка

СКАКА́ЛКА, и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кіпцях, через який стрибають діти.

Вона краще за всіх бігає, вправніше від усіх стрибає на скакалці і в класи і краще за хлопців лазить по деревах (Ів., Таємниця, 1959, 125);

Стрибали [спортсмени] через дитячу скакалку, то на обох ногах, то на одній, то нога через ногу (Собко, Звич. життя, 1957, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скакалка — скака́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. скакалка — -и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кінцях, через якого стрибають діти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скакалка — Стрибка Словник чужослів Павло Штепа
  4. скакалка — СКАКА́ЛКА, и, ж. Мотузок, шнурок з ручками на кіпцях, через який стрибають діти. Вона краще за всіх бігає, вправніше від усіх стрибає на скакалці і в класи і краще за хлопців лазить по деревах (О. Словник української мови у 20 томах